Кафедра Журналистики ЗНТУ

Визначення поняття міфологізм

Міфологізм — це спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов'язаний з усвідомленням відмінності між суб'єктивністю процесу пізнання та об'єктивністю дійсності.

Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох віків, набуває у кожній епосі нових значень, служить способом втілення нової проблематики й може з часом повністю втратити архаїчний елемент або ж здобути його нове, символічне вираження.

У сучасному літературознавстві виник окремий напрям, так звана архетипна критика, засновник якої — літературознавець Н.Фрай. В її основі — ідея літератури як "перетвореної міфології", тому історія літератури розглядається не у загальноісторичному контексті, а як форма внутрішнього саморуху — "тотальної історії літератури" — особливостей видозміни міфологічних начал на різних етапах розвитку літератури.

Відображення у літературному творі давніх міфологічних уявлень часто опосередковане через трансформовані форми поетичного переосмислення, зокрема через символ. Проблемою міфологізму в літературі займалась українська символічна школа міфологів, а згодом О.Потебня, який створив психолінгвістичну концепцію теорії літератури, в її підґрунті — ідея спорідненості психологічних основ творення слова, міфу й літературного твору. У сучасній літературі риси М. знаходимо в латиноамериканському романі (Г. Гарсіа Маркес, Х.Гастуріас), українському химерному романі 70-х (В.Земляк, П.Загребельний, В.Дрозд, О.Ільченко), у баладі (І.Драч, П.Мовчан, М.Воробйов, І.Калинець).

Поняття неоміфологізму

Неоміфологізм - це концепція, яка розглядає міфологізм (співвіднесеність з міфом) як найбільш характерну форму художнього мислення мистецтва ХХ століття. Відповідно до цієї концепції, все ХХ століття постає як складна система майстерно поєднуються і взаімоотражающіх один одного культурно-естетичних міфів.

Неоміфологізм - специфічна для ХХ століття форма художнього мислення, що передбачає особливе ставлення до міфологічних сюжетів, образів і символів, які не стільки відтворюються, скільки програються або перестворити, тим самим народжуючи нові міфи, співвідносні з сучасністю.

Таким чином, неоміфологіческого мистецтво ХХ століття як би постійно посилається на найдавніші зразки, порівнює себе з обраної культурною традицією (наприклад, в "Доктор Фаустус" Т. Манна, в ролі міфу виступають різні легенди і художні твори (К. Марло, І.В . Гете) про доктора Йоганна Фауста, чарівника і чорнокнижника, який жив у ХVI ст. і продав душу дияволу).