Кафедра Журналистики ЗНТУ

Вірш «Contra Spem Spero» давно став хрестоматійним. Він знаменний тим, що виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси. А ще в «Contra Spem Spero» найбільш повно відобразилися своєрідність художнього мислення Лесі Українки та характерні особливості її громадянської лірики. Дата написання вірша — 2 травня 1890 року. 18-го травня того самого року в листі до брата Михайла поетеса згадує цей твір і характеризує обставини життя, під впливом яких він був написаний: поема з’явилася в результаті боротьби з виснажливою хворобою.

За жанровими особливостями «Contra Spem Spero» відноситься до ліричних почуттів і є художнім виразом «крику душі», прагненням молодої людини жити повноцінним життям, тоді як особисті умови та умови епохи стали глобальними перешкодами для цього. Вірш побудований у формі драматичного монологу, сповненого схвильованих інтонацій, з питаннями і відповідями, із зверненнями, запереченнями і твердженнями. Цей монолог передає емоції ліричного героя в бунті проти умов, які душать прагнення молодості повноцінно жити і творити. Затвердження життя як дії показується не шляхом логічних аргументів, а шляхом емоцій («логікою» почуттів, їх силою). Перші строфи вірша сприймаються як вибух протесту проти похмурих молодих років, настроїв печалі, проти неприйняття задушливих обставин в ім’я молодості і весни. Хоча вірш і було написано в травні, образ золотої весни вказує не тільки на календарну пору року, а й має алегоричне і ширше звучання, оскільки поставлено в асоціативний ряд з осінніми хмарами та молодими літами. Експресивна густота протесту втілюється в другій строфі в гострих афористичних висловах: крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії сподіватися, що сконденсовано передає зміст і характер протесту. Різко проступає і антитетичний взаємозв’язок образів, що створюють експресію протиборства: думи, осінні хмари — весна золота; голосіння — молоді літа; сльози — сміх; лихо — пісні; безнадія — надія. Звучанню «Contra Spem Spero», його підвищеній схвильованості, сприяє віршована структура. Твір написано тристопним анапестом, ритм якого чітко викарбуваний. Рух емоцій ліричного героя йде від болючих питань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжньої повноцінного життя — і до утвердження бунтарських дій, нескореності та незламності у боротьбі. Ліричний герой починає з проголошення бунтарських прагнень. Час дії — це основний пафос вірша — накреслення дій ліричного героя в перспективі: як він буде жити, діяти, з якими перешкодами і як буде боротися, здійснюючи свої устремління.

Багатозначні художні узагальнення містяться в тих образах, які зображують явища дійсності, обставини, за яких доводиться жити ліричному герою. Образи у вірші широко і різнопланово характеризують драматичні умови боротьби, на яку зважився ліричний герой. Неоднозначними є образи, в яких мова йде про способи цієї боротьби, а саме: сіяння квітів, сила гарячих сліз, весела пісня, не змикання ні на хвилинку очей в пошуку зірки. Вони не можуть бути співвіднесені лише з обставинами вузько особистого життя, а викликають подання більш широкого плану. Зіставлення мотивів і образів цього вірша з мотивами і образами інших творів поетеси підтверджують такий висновок. Ліричний герой вірша в контексті інших творів громадянської лірики Лесі Українки виникає як видатна особистість, як один з небагатьох, хто не мириться з пасивністю, з настроями песимізму, які охопили значні кола інтелігенції того часу. Образ ліричного героя «Contra Spem Spero» виникає в певних стійких психологічних рисах, характерних для багатьох творів громадянської лірики поетеси. У цьому вірші вже оформилася та концепція життя, яка принесла Лесю Українку славу «дочки Прометея» і знайшла втілення в таких творах, як «Хто вам сказав, що я слабка…», «В катакомбах» та багатьох інших.