Кафедра Журналистики ЗНТУ

Тижневик «МИГ» - періодичне видання з цікавою біографією та яскравою творчою долею.

Вперше, газета з’явилася 12 листопада 1939 року під назвою «Комсомолець Запоріжжя». Тоді, її головним редактором був Йосип Балац. Першого січня 1991-го року газета отримала нову назву - «МИГ».

За 74 роки газета пройшла разом з країною всі історичні етапи, була активним учасником всього, що відбувається. Багато журналістів «КоЗи» (так в редакції прийнято називати старий «Комсомолець Запоріжжя») влітку 1941-го пішли на фронт. Олександр Михайлович Гиммельфарб, наприклад, пройшов війну фронтовим журналістом, політруком. Після закінчення Великої вітчизняної війни повернувся в рідну газету, а у 70-ті роки очолив обласну журналістську організацію. Зараз журналіст живе в Німеччині, готує черговий літопис про рідний край. А ось Петро Афанасьєв, Євген Гельфанд, Рувим Табачников віддали життя за перемогу над фашизмом.

Як і вся країна, газета важко ставала на ноги після війни: тільки у 1958-му році відновився вихід газети «Комсомолець Запоріжжя». Першим післявоєннім редактором тоді став Михайло Никифорович Сушко.

Змінювався формат, періодичність, мова та навіть приналежність до громадської організації. Приходили в газету нові люди, ставали асами журналістики - і йшли під «дорослі» ЗМІ до столиці. Якось само собою склалося, що «КЗ» був кузнею кадрів. Пройшовши цю школу журналісти ставали професіоналами високого класу. Михайло Сушко, Петро Горбачов, Володимир Тригуб, Анатолій Півненко, Костянтин Сушко, Володимир Дупак, Юрій Сушко, Микола Горошко, Володимир Супруненко, Юрій Гаєв - їх знають не тільки в нашій області, вони шановані люди. З покоління 70-90-х у Москві успішно працюють вихідці «КЗ» - Леонід Капелюшний, Віталій Челишев, Валентин Дружинін, Петро Положевець, Галина Кулькова, Ігор Січко, Лариса Кафтан. Через республіканські видання пройшли Олександр Авраменко, Геннадій Літневскій та інші журналісти запорізької молодіжної газети.

З 1987 року газета «Комсомолець Запоріжжя» стає тижневиком і починає виходити на 12 сторінках. Маючи потужну творчу базу - високопрофесійний колектив, газета порівняно легко подолала труднощі, що виникли на початку 90-х років.

До розпаду СРСР газета була органом обкому ЛКСМ України. А з січня 1991 року "Комсомолець Запоріжжя" передає естафету «МИГу», видання отримує іншу сутність, наповнюється новим змістом. З цього моменту тижневик - самостійний орган, що не піддається пересадки ні в які політичні тіла, це дозволяє йому жити і розвиватися за законами, виробленими тільки трудовим колективом «МІГ».

Майже 16 років тому, 30 жовтня 1996 року, «МИГ» почав ще одне сходження: на чолі колективу став Юрій Анатолійович Артеменко, який пройшов в редакції газети «МИГ» всі щаблі професійного зростання - від стажера до головного редактора. З квітня 2002 року він обирається народним депутатом України, тривалий час залишався шеф-редактором газети. Нині видання називається ТОВ «Газета «МИГ» і очолює його генеральний директор Геннадій Віталійович Дерибас. Головний редактор газети - Галина Іванівна Стіціна. Штат співробітників складає 60 осіб. Тижневик виходить на 52 сторінках накладом близько 40 тисяч примірників.